О, моя Птахо Золота!.. На тому оклик обірветься. Щось одбирає сили серця, І по-сирітськи квилить так... О, моя Птахо… не моя… На тому вибачте за точність. Катують душу Ваші очі – Не збуду з пам’яті ніяк. О, Птахо, мряка не скраде Тремтливу нитку небокраю… Хоч вирій і не шлях до Раю, А душу вабить кожен день…
Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”