Що тут скажеш – ми, таки, чужі.
Вечір завмирав на підвіконні...
І туман спивали з річки коні...
І з пеньків до нір повзли вужі...

Тобто, ніч не вибирала шлях –
Навпростець спадала з піднебесся.
І кохання витікало з серця...
Може Ваш топило переляк.