Є лиш гордість і горіння,
                                                                      сукупна праця і хвала...

                                                                              Павло Тичина



Дивочну стрілку має наш дзиґар:
Два рухи вправо і чотири – вліво.
Мій Вольдемар подалі від надсад
Гуцикає синочка на коліні...

Я клопочусь-морочусь: то прання,
То випікання тістечок до кави...
Переставляю меблі - й так, і сяк...
Одвік немає моди на невправних!

Та що я – без підпори? Згусток мрій.
Хоча усі бажання – життєствердні,
Та без супружника бігучі дні
Брели б, кульгаючи, у пітьму первнів.

А з ним я – на коні! Так вольтижер
Красується, хоч коник їде косо...
Живем собі. По-Божому живем:
Поезія і флегматична Проза.