укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44157, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2009.11.17
Роздрукувати твір

Ніка Новікова

тобі – дорослому – колисанка

Ти чуєш – голосять?
горнись до грудей сильніше…
однаково прийдуть і візьмуть тебе всього.
ти чуєш – голосять?
неначе ялини дишуть
на схилах карпатських гір;
гори квилять: го-о…

/…гойда-гойда, го-ой,
ніченька іде…/


це пророста голками схолола шкіра;
це розквітає в горлі червона ружа
тиші... ні, це лягають на трави сірим
черевом
хворі,
приспані лісом, душі...

не слухай!

я затулю тобі вуха:
у яслах рота
крутиться слово, зі слова плететься пісня.
слухай її.
похилить у сон – не бійся:
спатимеш, доки травам відійдуть води,

спатимеш, доки серпень складуть у скирти,
спатимеш, доки відьма зурочить осінь,
спатимеш, доки груші наллються спиртом
першого снігу,
перших пісних морозів…

/…гойда-гойда, го-ой,
ніченька іде…/


я затулю тобі очі:
в заметах грудей
стигне кислиця, з кислиці – гірке вино;
випий його. і найперша з твоїх жінок
тіло тобі подарує своє бліде,

друга розкаже казку і понесе,
третя народить доньку – на грудях мак,
випий до дна і вперше побачиш, як
доня – твоя царівна – кислицю ссе.

/…гойда-гойда, го-ой,
ніченька іде…/


я заберу твою тугу:
у вирі рук
жовті болотні вогні навели байстрят.
дай доторкнутися (доки іще горять)
тіла твого.
а до ранку вони помруть:

перший – цілунком у тебе на язиці,
другий – окрайцем туги у животі,
третій – вогнем між стегон твоїх, і тіль…
…тільки четвертий
сховається у руці.

/…гойда-гойда, го-ой,
ніченька іде…/


Чуєш як тихо?
горнись до моїх грудей,
доки залито очі сливовим соком;
слухай як сонце краєм землі іде…
слухай…
…тебе колише трава висока…

/…діточок малих,
спатоньки кладе…/


звір засинає
в теплій сухій траві,
він ще боїться
так,
як усі живі.

2009
© Ніка Новікова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні