Поклич мене! Останній раз поклич.
Забуду все, мій ніжний, ясний світе!
З зеленим листом і весняним вітром
Я прилечу і вдень, і в темну ніч.
Поклич мене, лиш ти мене поклич.
Поклич мене! І, як під сонцем сніг,
Розтануть вмить довгі роки чекання,
Розсиплються часу нашарування,
Кохання промінь знову спалахне.
Поклич мене. Поклич мене!
Враз кануть в небуття образа, біль.
Геть всі перестороги.
Пройду ніким неходжені дороги,
Смерть подолаю, стрівшись віч-на-віч.
Поклич, кохана, тільки лиш поклич.
Поклич мене! Раненько на зорі
Я серце принесу своє в долонях,
Що в груди б’є, як у весільні дзвони,
І покладу його тобі до ніг.
Поклич мене, поклич на свій поріг…