Опубліковано: 2009.11.14
Поетичний розділ: Слово, мова, присвяти поетам

Євгенія Більченко

Царёва песня

Юрию Крыжановскому


                                           

Уходим, как лешие, – каждый в свое одиночество.
Меняемся генами гениев – не получается.
В пророческом небе звенят голоса-полуночники –
Разлаженно сольные и ни к кому не причастные.

Мы ломимся с наглой ухмылкой в чужие владения,
Но вотчины наши в берлогу одну не срастаются.
Не то, что ветвями – корнями любовного дерева
Мы давимся мертвой петлею на собственной талии!

Росинки на листьях дрожат, как деды на завалинке.
И падают звезды в свой вечный таинственный обморок…
Такие, как мы, никогда и нигде не сживаются:
Ни в храме, ни в хижине, ни на метле, ни на облаке.

Уже на дубовых стволах засветились проплешины;
Лягушки в пруду повторились в седьмом поколении.
Так пусть эти царства лесные провалятся к лешему!

И нас в чистом поле положат, на общей земле и…
                                                14 ноября 2009 г.

2009
© Євгенія Більченко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/23061/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG