Опубліковано: 2009.11.14
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Євгенія Більченко

Пушкинская осень


Расплескались вороньи стаи – до края неба,
Выдыхая из легких – легонькую чуму…
Засыпает церквушки теплым бездомным снегом,
Стосковавшимся по распятию своему.

Вновь Христова зима заглядывает в столицу…
Нам надеяться больше не на что – чище плачь!
Серый день продевает алую дрожь в петлицу
Коронованных Караваевых не-у-дач*.

Киев – наш на сегодня: радуйся кротким мигам!
Как ноябрьский троллейбус, стих дребезжит в груди…
Еще теплые листья с привкусом мамалыги
Напоролись на предрассветные вилки льдин.

Под носками кроссовок пенятся кипы света…
Завтра их подожгут на горках собачьих куч.
Ни о чем не шепчи, не думай, не жди ответа:

Эта поздняя осень – наш безнадежный путч.
                                                  10 ноября 2009 г.

2009

* "Караваевы дачи" - название района в Киеве

© Євгенія Більченко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/23058/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG