В ніч, коли випав сніг,
…………….німо вклякли години,
й гірко рипнула люлька серед пилу горища,
згадувала, як малою подихом гріла іній,
щоб старим у могилах з того було тепліше.

Гіллям скрегочуть липи,
стіни відводять погляд, топлять його в проваллях
темних у-ніч-вікон.
коли їй закрили очі, коли її роздягали,
згадувала рідних;
думала –
з часом звикнуть.

По-зимовому чиста, наче з першої криги,
тиха вона лежала, мов на іконах тіні.
коли її омивали, згадувала хрестини
двох синів і онуки, наче гортала книгу.

Білим котом в ноги зблідле лягло світло,
руки важким ужинком їй лягли на живіт,
коли запалили свічі, згадувала молитви,
які тепер промовляли стиха її живі.

Коли ж усі розійшлись, мерзла осіла земля,
й ранок із нею зустріли не півні, а хриплі круки,
згадувала іній на сивих зимових полях,
і здавалося хтось
…………дмухає їй на руки.