Опубліковано: 2009.11.03
Поетичний розділ: Медитативна лірика

Євгенія Більченко

Береза



Кора на деревьях слепо, безумно плачет…
Нательная грусть крестом висит, – хоть убей меня;
Во мгле облака, свернувшиеся в калачик,
Посапывают под желтую колыбельную.

Сплю сладко – умершим чадом, наивным дедом
В пустой богадельне перед вторым рождением…
Береза дрожит созвездием старой Девы,
Которую бабой мальчики наши сделали.

Мир так постарел, что даже морщин не видно.
Цыганская песня льется по Полю Дикому…
Глаза у любви – жестоко-миндалевидны
И плачут не то гвоздями, не то гвоздиками…

А мне – все равно. Спасибо хоть, что не слезы.
Слезами не надо: это, ей-Богу, лишнее.

На небе зажегся маленький Ковш Березы,
И светятся белым светом глаза Всевышнего…
                                                25 октября 2009 г.

2009
© Євгенія Більченко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/22811/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG