Опубліковано: 2009.10.30
Поетичний розділ: Філософська лірика

Вадим Друзь

Иди


- Ну,
что стоИшь?
Отмерено.
Иди... -
Костлявый старец в белом балахоне
черкнул меня щепотью по груди -
крест-накрест, бегло -
узкие ладони,
хлопком сложились и,
благословляя,
старик добавил: -
Только - не спеши...

Старик,
с глазами цвета иван-чая,
прикрыл холстиной зевище дежи -
а я стоял
и пялился на тесто:
в одной руке - кусок обычной лжи,
служить готовой
к месту и не к месту,
в другой - кус правды.
Вот мои гроши,
с которыми теперь
топтать тропу...

...Дивлюсь
внезапно вспыхнувшей догадке:
и ложь, и правду, данные рабу,
Господь хранил
в одной и той же
кадке...

2009
© Вадим  Друзь
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/22732/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG