Опубліковано: 2009.10.29
Поетичний розділ: Пейзажна лірика

Жанна Новицька

Осень листья горстями безжалостно комкает

Осень листья горстями
Безжалостно комкает,
Словно письма
Давно позабытых друзей.
А деревья колючками острыми,
Злыми иголками
Защищают надежду
На новую юность ветвей.

Все живое
Застыло, заснуло иль зАпило,
Захлебнувшись дождями,
Надеясь укрыться скорей.
Ждет зимы, чтоб блестящими,
Белыми снежными шляпами
Как-то высветлить
Мрачные краски полей.

Есть надежда,
Что если молить о спасении
Можно снова дождаться
Прихода живительных сил,
Говорят, что тогда
Простодушные ветры весенние
Непременно подуют
С наивною силой своей.

2007
Киев
© Жанна Новицька
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/22709/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG