Опубліковано: 2009.10.23
Поетичний розділ: Філософська лірика

Вадим Друзь

Иду домой


Я очень верю, что иду домой.
Свечей уж нет, кремень расколот,
ориентируясь на холод
открытого проёма за спиной -
пытаюсь разминуться с темнотой...

...Когда же мрак глухих задворок
удастся ухватить за ворот
и до отвала накормить золой?

Холодной. Тою, что считалась мной,
а ныне - только скрипом на зубах,
жующих жизнь в мельчайший прах.

Войною смыслов, третьей мировой,
с изъятой из календаря весной,
на меченных зелёнкой лбах
татуирован вечный страх -
моею пропитаться тишиной.

Ору во тьму: так кто из нас больной?!
Бодаю мрак разбитой головой -
пугаю пустоту самим собой...
Иду с войны. Надеюсь, что - домой.

2009
© Вадим  Друзь
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/22653/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG