Опубліковано: 2009.10.20
Поетичний розділ: Філософська лірика

Жанна Новицька

Она

Она не умела мужчине

Предать свой слабый полет.

Ночью плавился лед,

Утром ложился иней,

Посеребрив синий

Город от чьих-то щедрот...



Разом старились тени,

Постыло смеялось время,

Весело целясь в темя

Соблазном который год,

В немом уговоре с теми,

Кто уже никогда не уйдет…

Она

2009
© Жанна Новицька
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/22614/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG