Опубліковано: 2009.10.19
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Олексій Кацай

Хмурое утро

Вставал угрюмо разоренный день
над онемевшею страною
и в облака лохматую мишень
светила первый луч летел стрелою

Запутавшись в шерстистости его
и обессилев, он на землю падал,
вонзался в луж разбитое стекло,
даря тепло, в грязи уснувшим, гадам.

Они ворочались внутри самих себя,
не осязая зыбкости пространства,
а свет, бензиновую плёнку теребя,
по мокрому асфальту растекался

И снова тускло и упрямо вверх
по трещинам, по язвам штукатурки
карабкался, но пастями прорех
замшелых крыш был сожран в переулке.

А город светлый выдохнул туман
и, с ним страдая амнезией света,
подменой этой
завершил обман.

И лживый день, полуживой, пустой,
до омерзения очередной,
теченье лет соединял собой
внесолнечно,
беззвучно,
безответно.

1990
© Олексій Кацай
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/22594/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG