укр       рус
Авторiв: 413, творiв: 42355, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2009.10.06
Роздрукувати твір

Ольга Брагіна

По По

Лигейе было тринадцать лет, она сидела в шезлонге, читала “Cool”, отмечала тенденции будущего сезона, мимо прошел человек с газировкой, отвесил поклон, а в долге, так же как в чувстве, нет ничего хорошего – время оно ее заставляет глядеться в портреты, последняя остановка, вот мол какой я художник – душу твою приветил, в раме застыв, потом повернусь неловко, образ уснувшей в шезлонге девушки должен быть бел и светел. Вот мы сидим в черном замке, задрапированы в стиле antique, играем в переводного скучными вечерами, иногда в окно стучат скитальцы, неверующий Фома (поправляю бантик на коробке твоей, моя девочка), кто-то пребудет с нами. Вот Агасфер, господин Погорельский, из Малороссии пишут – слепок твоей руки расходится по подписке, твой нерожденный портрет на каждой скатерти вышит, нет, пора вскрываться, в романе одни описки. А он лежит затылком вверх, исследуя мостовую, думает – если всё это сон, ей было бы двадцать восемь, и можно было открыть окно, увидеть ее живую, не заключенную в раму, но мы ведь не просим, осень была достаточно вызывающей скуку, от аллергии скончались все мои персонажи, также их тараканы, вот мы сидим в черном замке и думаем – мы другие, когда нас ранят, мальвазия капает прямо на стол из раны. Вот мы из простоты неслыханной машем тебе, Лигейя, облик твой осязаемый скатертью обескровля, голосом и душой мы будем тверды, жалея только свою мальвазию – здесь прохудилась кровля.

2009
© Ольга Брагіна
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2021 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні