Опубліковано: 2009.10.02
Поетичний розділ: Громадянська лірика

Тамара Дяченко

***

Припасть к родной земле,
Крестом раскинуть руки,
Всю толщину её мольбой своей прошить:
- О Мать Сыра Земля,
Страдания и муки,
И смуту на Руси
Дай силы пережить!

То засуха, то вши, то недорода бремя,
То ратники опять на поле полегли.
Пожар, холера, бунт!..
Безбожно наше время.
То ль сглазили страну,
То ль порчу навели.

Всё коршуны над ней, а соловьёв - всё меньше.
И совесть умерла.
Да и жила ль, Бог весть?
Мужчины говорят про баб, а не про женщин.
Затёрты, как пятак,
Отечество и честь.

О Мать Сыра Земля,
Свободы дай и воли,
Наполни нам сердца энергией любви.
Доколе, как рабам, терпеть свою недолю?
Доколе воздвигать
Нам Храмы на Крови?!

2009
Севастополь
© Тамара  Дяченко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/22330/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG