укр       рус
Авторiв: 412, творiв: 42045, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2009.09.28
Роздрукувати твір

Ольга Брагіна

Отвертка

Дороти пьет оранжад, ест пломбир – ей опять вырезали гланды, сколько же гланд может вынести человек и как тростник не сломаться. К ней приходят единороги, менестрели из Броселианды, знаете адрес, где нас погребли, там какая-то пьяцца. Как я хочу не бояться, ну выкрутишь лампочку, бросишь ее в передник, вкрутишь другую и снова свет шестьдесят тире двести двадцать. Если бы бросил Вильгельма в канал Эдуард Исповедник, я бы сейчас говорила по-ангельски, даже могла бы сбацать что-нибудь, вальс старых дев, к примеру. Все они будут греться здесь и куры тебе построят. Ты ничему не верь, ничего не бери на веру, все они равноценны и ничего не стоят. Дороти пьет оранжад, говорит: «В день, когда умру я в первый, в последний раз – ну какая корысть вам, право, ветер умолкнет навек, поперхнется, дуя. Что бы вам стоило не повернуть направо. Вот мы лежим здесь все, обложившись зеленым мелом – вдруг вдохновение, что-нибудь нарисуем. Я говорю, говорю со своим пробелом, не поминаемым даже хотя бы всуе, да и совсем никак. Обведи меня мелом крепче, чтоб не подняться отсюда даже наполовину. Мы оболгали призвание – жизнь как дорогу в печи, эта жаровня, думаешь, я там сгину, температура горения ниже температуры тела, день, когда все мы умерли, небытие в графине, помню, ждала кого-то там, что-то я там  хотела, только мелки зеленые дороги мне отныне.

2009
© Ольга Брагіна
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2019 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні