Опубліковано: 2009.09.18
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Ігор Павлюк

У МУЗЕЇ


Поржавілі шаблі шварґотіли в музеї про волю.
Поряд куля-бабуся – голодна-холодна під склом.
Як діди, в саркофазі, лежать он дуельні пістолі.
А в кутку, по-сирітськи, безсмертної лірики том.

Манекени і кості, костюми і плаття шовкові...
Динозавровий череп... вози і жіночі духи...
Об тіла ворогів стерта, гнута, як доля, підкова,
І маленькі хрести, що єднають низи і верхи.

В різних залах музею тачанки, тачкИ, кулемети...
Стріли, списи, нагайки, заснулі у мушлях вітри.
Крізь тумани віків чути буйне дитинство планети,
Наче дерева серце за ветхим шматочком кори.

Онде Моцарта ноти, пожовклий рукопис Шекспіра...
Он Єсєніна кров’ю написаний вірш про усе.
Хочеш – серцем проймаєш історію, хочеш – на віру.
Хочеш – маєш у цьому, а хочеш не маєш сенс...

2009
© Ігор Павлюк
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/22146/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG