укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44612, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2009.09.18
Роздрукувати твір

Тетяна Селіванчик

***

из цикла "Подстрочник моего молчанья"

                  То  лучшее  в  тебе,  что  нас  роднит,
                   Струною  неустанною  звенит
                   И  множит  нежность...
                                                               Трепет  голубиный,
                   Безмерный  и  безвыходный  -  до  слёз,
                   Им  горло  перехвачено  взахлёст,
                   А  ветер  зимний  жёстко  дышит  в  спину.

                   ... Смотреть  в  твои  усталые  глаза
                   И,  даже не касаясь,  осязать  -
                   Единственно  дозволенное  благо... -
                   Виском  прижаться   к  твоему  виску,
                   Немея,  разумея,
                                                  не  рискну:
                   Печали  не  унять  шальной   отвагой.

                  И  нету   спасу  -  кругом   голова
                  От  чувства  неизбывного  родства,
                  Но  есть  при  этом   боль  совсем   другая:
                  Напоминаньем  горестным  саднит
                  Всё то,  что  нас  мучительно  рознит  -
                  Двойник  твой  тёмный  ранит  и  пугает.

                  Совсем  в  другое  веру  обретя,
                  Прощала,  будто   малое  дитя,
                  Неверного  в  метаниях  всеядных,    
                  Но  даже  не  примерившего  груз
                  Ни  дружеских,  ни  -  паче  -  братских  уз,
                  Всего  того,  что  сопричастно-внятно.

                  А  потому,  мой  свет,  беда  моя,
                  Не  искушаю  зыбкие  края,
                  Чтоб  как-то  жить  в  подобии  острога....
                  Льну  сердцем,  сберегая  то,  что  есть.
                  И  пусть  тебе  не  ведом  этот  крест  -
                  Зов  безответный,   путь  мой  одинокий.

2009
© Тетяна Селіванчик
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні