Опубліковано: 2006.12.17
Поетичний розділ: Сонети

Станіслав Бойко

сонет № 6

                             В один животрепещущий клубок
                             Переплелись в экстазе наши тени,
                             А я, пред ними преклонив колени,
                             Скорбил о том, что раньше не берег.

                             Уже зарей румянился восток,
                             Хор ранних птиц звучал в небесной сени,
                             Казалось, миг - и я приму решенье...
                             Не осуди, любимая, - не смог!

                             Я лишь рыдал и умолял простить,
                             Что так случайна эта встреча наша,
                             И что давно нас миновала чаша

                             Напитка под названием "любить",
                             Что нас с тобой венчал не в небе Бог,
                             А злой судьбы неумолимый рок.

2006
Днепродзержинск
© Станіслав Бойко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/2208/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG