Опубліковано: 2009.09.09
Поетичний розділ: Філософська лірика

Тетяна Селіванчик

***

Я перед  вами,  братья  по перу,
Я вам  вверяю  большее,  чем   строки, —
Всё, чем  жила,  живу  и с чем  умру,
Не всё  успев  до  горестного срока.
Само смятенье — к вам  иду на суд,
Для вас -  привычный,  ставший  ритуалом,
И так боюсь: слова  не донесут
И сотой  доли  моего  накала!
         ...А  кто-то  скажет
                                                 искренне,  не зло,
Что, дескать,  перебор,  сгущенье
                                                                  красок…—
Вина ли, что
                              в исповедальном  часе
Похожи так  судьба   и  ремесло?
…Как  ни скажи,  все истины — стары,
Великие — сильнее  нас, бесспорно,
Но ищем  понимания  упорно
Мы — судьбы,
                        мы — загадки,
                                                     мы — миры.
И каждый  верит, как и я сейчас,
Что слухом  сердца   вслушиваясь  в слово,
Неравнодушье  чьё-то  судит  нас
С участием  и  строгостью  Светлова...

2009
© Тетяна Селіванчик
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/21994/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG