„Моєму пробитому серцю немає на світі ліків”.
                                                       З вірша Роксолани.


1

І амбра, й мускус, і пахка герань
Прогнали дух степів з рабині тіла.
Муслінну хустку
                          кинув Сулейман -
Їй на плече… Причарувала сміхом.
І стала полум"ям...
                            І обросла зелом
На золотому плоскогір"ї влади.

Дівочі крила складені хрестом.
Це - таїна. Ця жінка - мусульманка.

2

У сяйві діамантів і перлин –
Вузьке примхливе личко. Роксолана.
Так жити – підійматись чи повзти
До тиші кам’яного саркофагу?

Кохала звіра. Втратила ім’я.
Лежить Хуррем. Була ж Анастасія.
Не відпустив і мертву Сулейман:
Гробниці поряд. Велич. Безнадія.

Розетки - без смарагдів.
                                  Крок - як шерх...
Тьмяніють алебастрові прикраси…
Усміхнене страждання... Тиш тюрбе.
Коран головоломний тліє… Вази...

Ойойкає у сон Аврет-базар*…
Ой... не будіть владарку чужинецьку!
Золоторогий місяць. Біла шаль -
На камені, що упокорив серце.




*- базар, де продавали невільників.


12 вересня - День Анастасії.