Опубліковано: 2009.08.31
Поетичний розділ: Поеми та цикли віршів

Алеся Тарле

Вуха змучила завірюха

Коли людина плаче
слізьми гіркими?
Не від щастя – від розпачу.
Коли людина плаче?
Не від радощів – від болю.
Коли, здавалось вірний, зрадив друг.


““
А чом?
сказать то буде дуже довго...
давай скажу я краще
що по чом
у цьому світі
у мужчин
ну чи у нього
ну чи у тебе -
не різниться загалом,

то доля так чи то весела скрута
мигає кліпає то ллється, то дзюрчить...
я всім кажу, що відійшла та змилась люта
історія
забулась...
вже ні грама не болить...


““
Вуха змучила завірюха
сонце - є, а то вмить - нема
може дійсно це не весна
може й справді то не вона

2007
Київ
© Алеся Тарле
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/21912/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG