Опубліковано: 2009.08.31
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Станіслав Бельський

***

Зачем ты молчишь? Я как сон на ветру –
Дыханье играет пушистою розой –
Пусти в свою дверь Золотую Орду,
Замкни свою речь под гудящей берёзой.

Ты знаешь – два шага – и я убегу,
Вновь мучим безмолвьем и солнечной язвой,
Твой ток тихо гну в гробовую дугу,
В трамвайную плесень без толку и связи.

Но ныне – молчи – или нет – говори –
Цинк тела под знойною нежною розой,
Раскат керосиновых приступов зги,
Совет проститутки, влачение прозы.

2001
© Станіслав Бельський
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/21910/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG