Є сумніви, перейдені убрід,
Є сумніви, замішені у глину,
І з глини – золоті твої коліна,
Що їм цілунки й молитви творив.

Коли ми ще безсмертними були,
Ми вміли йти крізь ніч і блиски грому,
Тепер ідем повз видиме й зникоме,
Як дощ іде повз достигання слив.