із бузини тебе украв із бузини моя смаглява золота сопілко я коней гнав я коней зупинив на ній не ворухнулась жодна гілка коли я взяв і пахощі твої як музику налив собі у вічі прекрасних слів незмислимі рої літали німо над твоїм обличчям а я ішов не бачив куряви під бузиною залишались коні і шерех твій нечутний в рукаві до горизонту ширив мені скроні ми так були і музика була та музика ще й досі не погасла щоночі білий цвіт твого тепла до сонних коней сиплеться у ясла
|