Опубліковано: 2009.08.21
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Сергій Осока

Телефонний сонетоїд

Стоголосого світу цей день і напевно не Твій,
Ти ще вмієш мовчати у слухавки злих телефонів.
Ти ще зможеш затнутись і виплюнуть горлом спросоння
Мертве капання слів, як з валютного бару – повій.

А розмови в нас платні. І вулиці наші – нові.
А дроти неживі, тільки живлять напругою скроні.
Мої звуки – дзвінки. Мої очі байдужі й бездонні,
Бо живуть в напівмісті моєї напівголови.

Дні чеканням зайшлись. Я їх марним дзвінкам заповів.
Мої руки помруть. Мої руки ще й досі живі.
Мої сни вже давно потонули в твоєму безсонні.

А остання монета завмерла в осінній траві.
Як струна завмира на останній своїй тятиві, –
Чорна слухавка раптом б’є струмом затерплі долоні.

2006
© Сергій Осока
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/21779/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG