*  *  *  *
наша  мова – молочна.
у неї рожеві губи.

із цинізму виходять
спокійніші і біліші.

всім хотілося б знати,
що їх неодмінно
люблять
і хапаються як по кишенях
віршів.

наша мова – ласкава.
особливо – до емігрантів.

їхні руки болять
і ледве витримують почерк.

від терпіння до слави –
декілька виграшних партій
й трохи віри що зграя –
не вовча.

наша мова – яскрава
немов закордонний фломастер.
він так добре малює
дитячі сонця і квіти.

а якщо вже до справ
то на них треба стільки
часу –

ледве стане на те
аби щось зрозуміти.

от і досить про мову.
наш язик – ембріон знамена.

тільки дуже складна
анатомія м’язів

та як дійде до крові
вже знайдеться десь письменник
і напише нам казку
в якій будемо разом