Любов і голод на чолі
обперлись на жилаві руки.
Зосталось думати про хліб
і сон натягувати луком.

До ранку плакатиме Син.
І голуб у саду заблудить,
Я видихну на повні груди
Туман, блискучий від роси.

Я вже не встигну до вікна,
Впаду в кущі, у сині хащі,
І затремтить душа пропаща,
Душа кривава і курна.