Не дізнаються більше ті люди німі. Тільки прийдуть по мене й знесуть чемодани, Прочитавши про мене в суперницьких планах За два дні до початку зими. І зомліють вони і поїдуть на звук: Від росистих бузків до межі часоплину. Їм зупиниться кров і зупиниться слина. Й бурштином потече на траву. Я залишуся сам, тільки роси і стерні, Як продовження смерті на всіх сторінках. Я вертатиму так як вертає ріка У знайомі місця і ніколи не верне.
Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”