на озері чорти ще хлебчуть води притислось небо до землі поближче і вирвати б їм місяць з корневищем та треті півні не давали згоди додолу осипаються цілунки того, кого примовила віщунка впускаючи назад у комин дим виходять зорі небом вже чужим варила в ступі полини давнішні нечистий дивував на кожне свято ревнива ніч казала що багато носив від неї нишком зорі ніжні коли гадала то скидала душу тримала ув очах сльозу байдужу а погляд подавала на тій таці яку внесли сюди якісь вигнанці увечері лелек додому гнала переростком дражнила грибний дощ дерева відпускала ніби вздовж галявини врочили чимало зірки світили б у вікно невістки проте бояться, чи вернуться звідси пожити там якраз не захотіли зливалась ніч із кольором їх шкіри біжить у даль запилена дорога підперто двері вкраденим туманом холодні стіни не назвеш приданим проста молитва зараз надто довга
|