Опубліковано: 2009.08.18
Поетичний розділ: Містика, видіння

Вадим Друзь

Чекай мене


Коли у паз ввійде останній ригель
замка назавжди замкнених дверей,
скажи всім:"Aut bene, aut nihіl..." -
і заховай печаль у глиб очей.

Чекай мене - не маючи надії,
малюй моє ім'я на мокрім склі:
я краплями дощу впаду на вії,
я спалахну зірницею в імлі.

Я голос заховаю в стугін грому,
у зливі тихий шепіт розчиню,
фіранки розгойдаю і, по всьому,
загУкаю сичами у гаю.

Ті мерехтливі знаки таємничі,
із поза меж зображення дзеркал -
то знову я, дивлюсь тобі у вічі
крізь амальгами тріснутий метал.

Чекай мене - не маючи надії.
Я завше тут, з'явлюсь не звідкілясь.
Кінцевої не має бути дії -
вистава тільки-тільки почалась...

2009
© Вадим  Друзь
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/21734/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG