Тече
           розлогами
                            півсонне
                                          житіє...
Дай, Господи, стремління і сумир’я!
Золу кохання - у живильний крем.
Бува - спинюсь: де витік днів, де гирло?

Минувшина меандрами текла -
Замулено, ряхтливо - в бік нірвани.
Окреслилися шир і глибина,
Які ріці судилися. Помалу
Жолобилося русло - за село...
Його ж отак не можна відібрати,
Як вітер - капелюшку  із соломи,
Щоб на мосту перепинили ґрати,
Як жовтень – у врунистого зела
Його зелений повносилий колір...

В старицю плин Буття не повертай,
Правічний Боже!