Вадим ДрузьИз Игоря Качуровского ПОЛУСТАНОК ПОЛУСТАНОК В дали огни последнего вагона... Как искры затухают светляки, Холодной влагой веет от реки Над серостью вечернего перрона. Не смог догнать... Осталось лишь одно - Бродить теперь, как тень, по полустанку. Другой придёт лишь только спозаранку - Тут поезда дождаться мудрено. В час ночи разминулись два экспресса (Им полустанки даже не видны) И снова чёрный омут тишины Окутал речку в синей рамке леса. А собственно - зачем мне снова в путь? Зачем надежда сонной ночью летней? Ведь навсегда утрачен - не вернуть - Неповторимый случай и - последний. Вечерний "дачный" отгремел и стих, И тишина добавила кручины. Я зря спешил, в намереньях благих, На полустанок выйти из долины. Надежды, мысли, задумов чреда - Всё стало вдруг пустым и негодящим: Тут всякий поезд будет проходящим , И утро не настанет никогда. *** Ігор Качуровський ПОЛУСТАНОК Не наздогнав останнього вагона... Як жовті іскри, гаснуть світляки, Холодна вогкість віє від ріки Над сірістю вечірнього перона. Не наздогнав... Тепер сиди і жди У мертвій порожнечі полустанку. Наступний поїзд прийде на світанку - Бо тут не часто ходять поїзди. О першій розминулись два єкспреси (На полустанках не стають вони) І знову чорне плесо тишини Пливе над синню річаного плеса. А зрештою - пощо рушати в путь? Пощо це сонне і нудне чекання? Таж втрачена - її не повернуть - Нагода неповторна і остання. Вечірній "дачний" відгримів і стих, І жоден звук до мене не долине. Я поспішав даремно, я не встиг На залізницю вібігти з долини. Всі сподівання, задуми, жалі Стають відразу марними й пустими: Ніякий поїзд вранці тут не йтиме, І ранок не настане взагалі. |
2009 © Вадим Друзь |