Опубліковано: 2009.08.14
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Свiтлана-Майя Залiзняк

***




У Заздрості очі кольору ночі.
Думки не дають їй спати...
Я прала скатерки, пасла худобу,
Читала казки ягнятам.

Три роки Заздрість служницю хвалила –
За мову, за руки, за коси...
Втекла за три поля! Наділ обробила...
А Заздрість каміннячко  носить,
Із кладки штовхає рудого хлопчину,
Що кізку мою випасає.
На ґанку лишає стебло маківчини,
Пелюстки чомусь обриває...

Та в Заздрості очі кольору ночі,
Хоч лик заквітчайте біло!
Я більше про неї писати не хочу.
У двір мій... сонечко сіло.




2009
© Свiтлана Залiзняк
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/21657/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG