Опубліковано: 2009.08.14
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Олена Лазарєва

Тому Самому

Ты, дитя окраин донецких,
Звёздно-угольной пыли сын,
С безмятежной улыбкой нэцкэ
Вечность бросивший на весы,
Ты, единственный, кто не дрогнул,
Глядя в пропасть моей души –  
Уходи. Я тебя не трону.
Или просто давай дружить.
Не удрать из земного плена,
Не разбившись о твердь небес.
В миг слияния двух Вселенных
Даже время теряет вес…  
Вечный мальчик, беспечный воин,
Не пророк, не игрок – отнюдь,
Ты единственный был достоин
В этой пропасти утонуть.
Ты – единственный, кто поверил
В неизбежность случайных встреч…
Оглушительно хлопнув дверью,
Я хотела тебя сберечь.
Мы не дрогнули под прицелом
И, молясь, не расшибли лбов.
Мы бы стали единым целым –
Помешала моя любовь…

2009
© Олена Лазарєва
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/21649/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG