укр       рус
Авторiв: 412, творiв: 41080, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2009.08.14
Роздрукувати твір

Олена Лазарєва

Тысяча вторая ночь

***
Прости. Меня сегодня нет.
Но завтра я опять воскресну…
А вечер был сырой и пресный,  
Ни звёзд не видно, ни планет –

Немых свидетелей Любви.
Любви, утраченной бездарно…
Я пять ночей подряд ударно
Тренировалась делать вид,  

Что это – жизнь: работа, дом…
А в перерыве между делом
Душа вступала в споры с телом –
Я разнимала их с трудом

И, как река, вбирала дождь.
К бордюрам жалась мокрой кошкой.
Чужие жёлтые окошки
Мигали – врёшь ведь, не уйдёшь,  

И растворялись в темноте…
А телефон, метавший стрелы,
Вгрызался в сердце нервной трелью –  
Звонили люди. Всё не те…

***
Обугленная, смятая душа,  
Но приглядись – она еще жива…  
Ей хочется и плакать, и дышать,  
А сердце разрывается по швам…  

Сегодня небо плачет обо мне,
И капли, словно камни по лицу.
Не страшно – на войне, как на войне…
А время по трамвайному кольцу

Течёт неторопливо. Мне знаком
Короткий незатейливый маршрут.
Не помнить бы сегодня ни о ком –
Боюсь, воспоминания сожрут…

Пуста кровать, и лучше бы в тюрьму,
Где душно, и вокруг десятки тел.
Ты клялся, что пойдёшь за мной во тьму,
А позвала на свет – не захотел…  

***
Не грозила повеситься,  
В страшных снах не являлась,
Не несла околесицу
И в ногах не валялась,  

Как собака бездомная…  
Ночь – слепая старуха –
Словно бочка бездонная,
Прикатилась на брюхе.  

В шумной музыке Шуберта
Телефон утопился,
И неведомо, умер ты
Или с горя напился.

И неведомо, умер ты
Или только родился…
Облачённая в сумерки,
Снова память-садистка

Тело ночи оплывшее
Истязает гвоздями…  
Знаешь, все мои бывшие
Мне остались друзьями.

2009
© Олена Лазарєва
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2020 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні