Опубліковано: 2009.08.11
Поетичний розділ: Медитативна лірика

Свiтлана-Майя Залiзняк

***

Вже небагато треба у бутті:
Бездоння неба в павутинні хмарок,
Ростків тополь – в розломах тротуарів,
Прогулянок із ближніми у бір.

Не мізернію – уповільнюю свій лет.
Подеколи влітаю в пишну церкву,
Щоб там примерхлі червінькові пера
Ясу ввібрали, що стіка з небес.

Леліє в ритмі серця пектораль...
Колись мене поманить перст Безсмертя.
Дух закружля метеликом в тунелі,
В кінці якого – повний штиль і... даль.

Над містом - животворчий передзвін.
Сьорбнувши вдосталь лиха, в Неба просиш,
Щоб тихо падали на коси срібні роси,
Щоб син дочасно не пірнув у змрік.

2004
© Свiтлана Залiзняк
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/21601/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG