Дорожня розмітка—невдало нанесена пудра На вилицях (вулицях) міста. Захопливі трюки Заїжджих акторів (до реінкарнації шудрів, Які споживали на свята пюре із бамбуку) Дратують міщанство, притиснене буднем до бруку. Снує, метушиться, не бачить ниток павутини, Що вправно керує їх рухом „з роботи—додому”. Якщо ти не звідси—завжди виглядаєш чужинно, А мислитись зайвим таки набиває оскому, Тому і сіріємо разом, удвох, по одному. А ти—понад нами, усе розумієш, невісто, У тобі нестримний вогонь проростає ще досі. Залишена без визнання поза брамою міста Із високо піднятим стягом рудого волосся Ще маєш достатньо снаги із міщанством боротись. Одягнеш на ринкову площу свій перстень облоги, Зухвало наступиш пантофлем із лівого боку, Аби перекрити нам дихання (далі-дороги), Аби присоромити нас за незграбні наскоки. Ти знову здобудеш це місто. Упевненим кроком Перейдеш пороги тріумфу. Сумна й одинока. |