Епоха моровиць, слебезувань…
Ось поміж листя - виноградний равлик.
Лельом-полельом
                           сунеться
                                         слимак...
Погойдується невіддільна хатка...

Дощ нарікає равлика „слиньком”,
Пил набивається у знакомиті,
А горобець вертлявий точить дзьоб
Об вапняну спіраль його квартирки.

Слимак повзе...
                        Впадає в забуття.
По гілці лізе в тінь - дрібна пожива…
Не прагне свій дашок і діл мінять,
Не заздрить тим, хто має крильця, рило.

Для мене, для малого слимака
З-за хмари визирає млосний Місяць.
Сеанс сугестії: ніч блищика трима...
Я гроно Ізабелли... Плину містом...