Опубліковано: 2009.08.02
Поетичний розділ: Філософська лірика

Тетяна Селіванчик

ПОВТОРЕНИЕ

   
 
Уходят годы, люди и снега,
Уходят, повторяясь в чьих-то лицах:
Вот новый снег над городом кружится...
Вот юный профиль,
гибкая рука...
 
И кто-то повторяет твой полёт,
Твой взгляд и жест —
уже тысячекратно.
О, эти неизбежные утраты,
Во времени назначен им черед.
 
И всё же я, стараясь спрятать грусть,
Ревниво наблюдаю повторенье.
Сама же —
на иной совсем ступени
Кого-то повторить — увы — боюсь...
 
Но повторяю миг чужой судьбы
Строкою, что давно звучала где-то.
...Лишь дети не боятся, только дети,
Нас повторив, банальными не быть

2009
© Тетяна Селіванчик
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/21458/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG