Опубліковано: 2009.08.02
Поетичний розділ: Філософська лірика

Тетяна Селіванчик

***

        
 
На время нечего пенять,
Коль больше  незачем  и  не о чем:
К чему убийственные мелочи,
Раз  попросту — не до меня.
 
Так, словно выждав  тяжкий срок
Удушья,  засухи,  бессилия.
Под  нарекания  постылые
Вы  устремились  за порог...
 
Возможно ль — ложно сострадать,
Мои случайные, вчерашние?
Под  небом  вечным
                              жить не страшно вам,
Не дорастая   до стыда?

2009
© Тетяна Селіванчик
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/21447/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG