Природа одночасно - і актор, і  критик,
не визнає надмірностей і зайвини.
Так будь і ти -  проста,прозора і відкрита,
перед тобою я ні в чім не завинив.

Я  залишив свій  дім, мости пішли за димом
у весен рай, де панували почуття.
Нікого навкруги. Лиш ти одна-єдина,
і осінь ця  тобі сьогодні до лиця.

В краю, де ліс грабовий підпирає небо,
над друзями трава. І з мармурових плит
за усміхом розгубленим ховають кредо -
життя на цьому світі - наскрізний транзит.

Поезію очей читати ми навчились,
минуле крізь кришталь прозоріє до дна.
П"ємо із келиха одного ніжну щирість,
бо все, що є у мене - лише ти одна.