Опубліковано: 2009.07.19
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Славомир Монастирський

ШАНС

Я вітер вчив здіймати куряву з доріг,
навчав я дощ із листям лопотіти,
вчив сонце  обертатися над світом,
а місяця повчав сміятися згори.

Я винаходив в котрий раз велосипед,
самозахопленістю на папері.
В уяву відчинивши перші двері,
здавалось, бачив я далеко наперед.

Мантачкою-життям гострилося перо,
цеглинами одна на одну строфи
в"язалися до рим. І ось, ще трохи -
і раптом крилами торкнуся до зірок.

Та ось, перегорнувши ще один листок,
обпікся несподівним прозрінням ,
що це - лиш приторкання до творіння,
черговий вузлик в переплетенні думок.

Де формула удосконалення вірша?
Де філософський камінь для поета?
Та ставку вже зробив, крутись, рулетко!
У казино мистецтва жевріє мій шанс.

2008
© Славомир Монастирський
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/21227/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG