Микола ШошанніГОЛОС КРОВИ Моїм батькам Ганні Дмитрівні і Олексію Самійловичу Спливає час і ним пливе усе сумне. В лататті час неквапливо гадає. А мама й тато десь очікують мене і на шляху дитину виглядають. Спішу на вогник — він весь час мені світив, він більш дорожчий за убогі статки. Перекликається Усевсвіт самоти і сум в очах усміхненого тата… Ось тато й мама. Двох Усевсвітів вони вкладали в мене статки і устої… В тьмі тем віків неопалимі сиві сни — правічна поміч Простоти Святої. Колись і я отримав, так як і всі ми — у чисті руки й дивлячись у вічі — сувої, рясно вкриті кров’ю і слізьми — там голос крови вписаний правічний... Я їх узяв, відшкрябав бруд від голубин й пішов між інших — скинувши окови. Мене весь час вела довіра до глибин батьків святої совісти і крови. І путь іде й іде в невиразній імлі, а ми йдемо — де щиро й барвінково — зігріти те, що непомітне на землі — де ми живем і чуєм голос крови… Навколо мене усіляка дивина в могутнім колі тіней зеленгаю і сивих ангелів туманна сивина мене і рід мій скрізь оберігають… Сувої ті несу вперед. З глибин віків їх не змінити, не перекувати. Шляхетну суть із привідкритих рук Батьків вручити маю діткам лінькуватим... |
2009 2000-2009 © Микола Шошанні © музика: Микола Шошанні |