укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44155, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2009.06.19
Роздрукувати твір

Ростислав Смєхов

Другу

Ты брат мне –
                      так?
                             Ты – не бездушье
чужих оскалов,
не волнорез
                  чужих причалов,
и разграничья сетевого
                                     не паук.
Наш Дом построен
                               одной рукою –
сильной рукою
                        наших дедов
и свячён
             святой водою –
потом и кровью
                         наших отцов.
Нам жить
               и строить
Любить –
               и строить
семью
страну
и завтра.
Но мы
          всё травим
Друг друга
                 травим
свои
прижигая
раны.
Обиды клинок –
                         да в памяти бок
исправно мы вонзаем.
И вот – порог,
                       куда ни глянь –
                                                порог
меж нами взрос. Что скажешь?

– А що
           бажаєш ти
                             почути?
  Минуле – брухт?
                              Най славлять
                                                    зраду
                                                             сурми?
  Що словомлином
                               перетерте –
                                                 те й забуте?
  Раз-два: і арія туги –
                                    милесенький ноктюрн?

– Не знаю, правда!
                              Не Ломоносов.
                                                       Не Сковорода.
  Но жить отравой
                              больше не хочу!
  Гляди, услышь:
                            ну где оно, вчера?
  Где те, кто жгли
                             до нас
                                       свечу
  раздора и раздрая?
  Едва ль их тлен
                            важней
                                        родного Края!

– Я не погоджуся, пробач!
                                           Цей тлін –
  то України слава!
                               Дзвін
                                        визвольного метала!
  Відтоді по сьогодні –
                                     від батька до сина:
  була Вкраїна,
                       та на сьоме коло стала.

И разошлись по замкнутому кругу.
На день.
            На год.
                        На век?
Уже ль столь тяжек
                                как кажется
                                                   всеединенья труд?
Не вброд ведь
                       против глоток рек,
не по углям
                   калёным
                                 вечный союз рук,
не из пожара
                    гневова
                                мы расщепляем свет?

Когда укротим
                        словесный булат –
                                                      стервятник не рад –
выгоду свою
                    из живого
                                    не выклюешь;
нашу цепь вконец изорвут
                                          мысли парад
и дружбы забытой
                              митинги.
На них
           мы встретимся опять –
                                                 уже –
                                                          не вспять!
Обсудим,
              что засеять, что вспахать,
и чтоб наверняка – не вдруг,
чтоб разомкнулся
                             старый круг
Тебе скажу:
– Знаешь, Друг:
  вскорчюем с корнем
                                    старуху-грусть,
  Новому кругу – новый плуг!

2009
© Ростислав Смєхов
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні