Опубліковано: 2009.06.19
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Тамара Дяченко

***



                                                   * * *

     Протяну тебе я руки: - Здравствуй!
     Долго ты, затерянный в пространстве,
     Шел, изголодавшийся, ко мне.
     Ложь, что нет тебе, бродяге, дела
     До тугого трепетного тела,
     Звонкого, как вишня по весне.

     Ну, а если, правда, нет резона,
     Что же ты тогда в разгар сезона
     Бросил и охоту, и ружье?
     И уткнулся жадно взглядом грубым
     Ты в мои запекшиеся губы,
     Имя прошептавшие твое?

     Ох, как мне понятна грубость эта!
     Слишком долго ты бродил по свету
     И привык к дороге и стрельбе.
     Это, правда, ты? – Боюсь поверить!
     Нараспашку – сердце, окна, двери
     И ветрам,
     И солнцу,
     И тебе!


2009
Севастополь
© Тамара  Дяченко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/20788/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG