Опубліковано: 2009.06.17
Поетичний розділ: Містика, видіння

Свiтлана-Майя Залiзняк

Лист


Цей незайманий аркуш, Вітре,
Нагадав мені „сніг” торішній.
Я тебе забуваю... Віриш?
Я тлумила бажання грішні.

Знов ромашки ясніють на луках.
Я любов уквітчала ними.
Я несла їй довіру... Ти – муки.
Я плекала у лоні сина...

Ти сміявся:”Пахучий сніг…”
То ж тернові пелюстки летіли!
А любов – за білявий поріг...
В жорна променів злинуло тіло.

Чом злетіла? Боялась морозів
І занесених снігом доріг.
Фіолетові літери-роси
Будять паростки снів на зорі...

2001
© Свiтлана Залiзняк
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/20752/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG