Цей незайманий аркуш, Вітре, Нагадав мені „сніг” торішній. Я тебе забуваю... Віриш? Я тлумила бажання грішні. Знов ромашки ясніють на луках. Я любов уквітчала ними. Я несла їй довіру... Ти – муки. Я плекала у лоні сина... Ти сміявся:”Пахучий сніг…” То ж тернові пелюстки летіли! А любов – за білявий поріг... В жорна променів злинуло тіло. Чом злетіла? Боялась морозів І занесених снігом доріг. Фіолетові літери-роси Будять паростки снів на зорі...
Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”