Крізь шпарку легко стулених повік, Крізь вій тонке мереживо тремтливе, Дивлюсь на тебе, наче звіддалік - Приховуючи погляди грайливі. А ти не бачиш світу навкруги. Ти зараз є творець свого обличчя. Зібрались в коло всі твої боги: Дарують чар у блиск твого величчя. І ось, останнім порухом творця, Ти відступаєш, ледве на півкроку - Щоб глянути: а як воно оця Робота виглядає трохи збоку? Але тобі достатньо зазирнуть У вічі другу - щоб пізнати суть...
Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”