Сексопатолог люд повча - з екрану.
На доку зиркаю, доварюючи суп.
Дає поради, як уникнуть ранок,
Розчарувань (він схожий на сову...),
Як берегти у шлюбі насолоду,
Лишивши в передпокої шальгу...
Так, феромони зберігають вроду.
Мій суп гречаний ллється на плиту...
Так, потрудитись неабияк має
Подружжя кожне (поводир - любов),
Щоби в захмар’я злинуть одностайно.
З вельбучним паном згодна я цілком!

Та ось підводить риску пан Полєєв,
Московський повновидий мудрагель
(Я вперше, мабуть, співчуваю геям -
Він їм совітів слушних не дає…):
„У сексі лиш таїться насолода
Найлюксусовіша з доступних на Землі!”
Уклякла. Ні, стоїчно я не згодна.
Киплю не перший рік в буття котлі,
Не раз в едем захмарний долинала...
Ви, докторе, хитрун, авантюрист!
Мене з буття капкану вивільняли
Не мужні руки, а слабкі ще: син
Вів по стежі, підносив над юдоллю,
Звивав атол з цілунків, щирих слів...
Заласся-кайф, що має присмак солі,
Не найсолодша втіха на Землі.
Та й мій супружник між фразерства лодій
Підтримає цей веселковий крин:
Спили ми дійсно райську насолоду,
Коли упевнено пішов наш син.

О, скільки на стежі притичин, гадів...
Кричу я просвітителю в екран:
- Мій основний інстинкт - плекати чадо!
І байдуже мені – хто „проти” й „за”.